Манера живопису Владислава Мєтьолкіна досить енергійна, жива. Імпресіоністичне бачення художника виражене в кожному об’ємному мазку, які лягають на полотно, як осіннє листя, густо покриваючи в різних напрямках і глибині основу. А найголовніше в картинах художника – глибина змісту і зображуваного, що зумовлюється особливою філософією замилування і поклонінням перед природною красою.
Творчі задатки художника відкрилися досить рано. З першого класу він перемагає на всіх шкільних конкурсах з малювання.
Після закінчення школи в 1979 році Владислав вступає на курси художника-оформлювача. Згодом вирушає служити до ракетних військ міста Ростов-на- Дону. Але навіть там Влад не залишає своєї головної пристрасті. Спочатку він стає фахівцем з топографії, а потім служить художником-оформлювачем у Будинку офіцерів.
В 1983 році – вступає до Одеського педагогічного інституту ім. К. Д. Ушинського на Художньо-графічний факультет. Влад був щасливий вивчати всі нові глибини улюбленої справи. Єдине, коли однокурсники їхали на літні пленери до наймальовничішіх куточків величезної країни, йому доводилося заробляти на життя. Художник-конструктор Одеської книжкової фабрики, дизайнер інтер’єрів, художник- оформлювач Парку культури й відпочинку, а також усіляких виставок, презентацій і фестивалів. Звичайно, такі “пленери” дали інший неоціненний досвід роботи в найрізноманітніших умовах і практично за всіма суміжними спеціальностями.
1991 рік – розпад Союзу почав нову самостійну творчу епоху в житті Владислава Мєтьолкіна. Він стає художнім керівником об’єднання художників Одеси – “Творчість”.
22 грудня 1994 року – організовує першу персональну виставку в престижному залі Одеського історико-краєзнавчого музею. Тоді й настає перше справжнє визнання. Картини Владислава Мєтьолкіна везуть не лише у різні куточки колишнього Союзу, а й навіть до Греції, Китаю та Японії. В 1997 році Владислав з родиною остаточно переїжджає до столиці. Тут починається другий етап у творчості художника й перехід на зовсім новий рівень.
Виставки: