На полотнах Василя Брензовича краса Карпат невимушена і прозора, ніби насичена гірським повітрям. Класичність композиції, світла палітра кольорів, наповненість сонцем долучає живопис художника до традиційної закарпатської школи живопису.

Сам художник — виходець з Карпат, народився в селі Люта Закарпатської області. Зростаючи серед краси гірських потічків і синіх вершин, майбутній художник губкою вбирав в себе розуміння краси, яку першим доніс до сина батько-лісник. «Я блукав від берега до берега ріки, у букових, смерекових і березових лісах, гонив корів на полонинах — свій край я пізнав, красу, суворість і велич життя горян», — згадує сьогодні художник.

Бажання перетворити навколишню дійсність у художню реальність, тяга до «святого» малярства привели Василя до Ужгородського художнього училища, яке він закінчив у 1975 році.

Творчі пошуки ведуть митця до художньої спільноти Закарпаття, де він є головою Об’єднання професійних художників  м. Ужгорода, членом Спілки незалежних художників КЕТ ім. А. Кашшая. Його картини знаходяться в музеях та приватних колекціях як України, так близького і дальнього зарубіжжя. Сьогодні Василь Брензович одночасно працює і в жанрі іконопису та художньої обробки дерева. З 1974 року активно виставляється на обласних, республіканських і міжнародних виставках.

Природа як головна героїня образного світу Василя Брензовича завжди чуттєва до настрою пір року і є продовженням душевних порухів людини. Вона то сіє усмішки в відтінках жовто-гарячої палітри («Дорога на Апицьку»), то з надією вбирається в цвіт весни («Наречена», «Стой цвіте»), то в багрових фарбах осені запалює свої крони («Поважні буки»), а у своїх гущавинах зберігає цілющу прохолоду гірського потоку («Ізумрудний ліс») і тягнеться до висот гірської чистоти («Під небом», «Красія»), щоб там здобути відповідь на сакральне запитання: «Що є життя»?

Виставки:

  • 2006 — «Барви Закарпаття» (Ужгород);
  • 2007 — «Митці Закарпаття» (Київ);
  • 2008 — «Карпати для Маріуполя» (Маріуполь);
  • 2009 — «Мій рідний край» (с. Люта).