Скульптура

Термін «скульптура» був уведений в історію мистецтва древніми римлянами, і означає «вирізати», «висікати». Але термін «скульптура» означає не тільки вид мистецтва пов’язаний з художнім відтворенням дійсності в об’ємно-просторових формах, але і самі твори цього мистецтва — статуї, бюсти, рельєфи і т.д.

Так само як і живопис, скульптура може бути станковою (статуї, портрети, жанрові сцени), тобто такою, яка має самостійне художнє значення, і монументальною (пам’ятники, декоративна скульптура у садах і парках, рельєфи на будівлях меморіальні ансамблі), фізично, або просторово зв’язаною з архітектурою, або з певним природним оточенням і тому статично закріпленою (на п’єдесталі або якимось іншим чином).

По жанрам скульптура розділяється на портретну, жанрову (побутову — відтворення різних сцен побуту), анімалістичну (зображення тварин), історичну (портрети історичних особистостей та історичних сцен).

За формою зображення розрізняють скульптуру круглу, тобто трьохвимірну, яка допускає обхід і сприйняття з усіх сторін, вимір по висоті, ширині і товщині, і рельєф — скульптуру на площині, виконану із застосуванням перспективних скорочень, яку, зазвичай, можна розглянути лише спереду. Рельєф буває виступаючим, і тоді він розрізняється на низький (барельєф), який найчастіше застосовують на медалях, монетах і т.д. і високий (горельєф), який застосовують в станковій і монументальній скульптурі. В горельєфі деякі частини можуть бути зовсім окремими від площини і представляти собою трьохвимірні об’єми. Врізаний, або вдавлений рельєф застосовується більшою мірою на печатках, називається контррельєф.

Найбільш значним розділом світового мистецтва скульптури являється скульптура монументальна.

В минулому монументальна скульптура, а конкретно пам’ятники як одна з основних її форм, відтворювала в основному образи царів, завойовників, або ж легендарних міфічних і біблійських героїв. Пізніше (вже у ХVІІ ст.), у різних країнах створюють все більше пам’ятників поетам, письменникам, композиторам, вченим. Адже ці люди — духовне багатство нації, що виражає усе найкраще, що вніс даний народ у скарбницю світової культури і науки.

Але монументальна скульптура відображала серйозні, великі ідеї не тільки у формі пам’ятників. До монументальної скульптури відносяться також рельєфи, розташовані як на стінах будівель, так і окремо у вигляді стел. Важливий розділ монументальної скульптури — пластичне прикрашення будівель, як чисто декоративне, у вигляді підтримуючих балкони і еркери фігур атлантів, або завершальних будівлі скульптурних груп, так і змістовне відображення сюжетів суспільного життя. Одна з розповсюджених форм монументальної скульптури — статуя, можливості якої у відображенні подій суспільного життя найбільш широкі. Вона може бути художнім символом цілої країни, історичної епохи.

Провести чітку грань між декоративно і монументальною скульптурою не завжди буває просто.

Якщо в архітектурі або садово-парковому мистецтві скульптура більшою мірою відіграє декоративну роль, то у меморіальних ансамблях, у поєднанні з архітектурою, виражає серйозні суспільно визначні ідеї. В цьому випадку частіше використовують не окремі фігури, а групи, які виражають те чи інше дійство і стан. Але будучи творами монументального мистецтва групові композиції нерідко мають тут більш вільний жанровий характер. Тому, і грань між монументальними і станковими скульптурами для яких характерні саме жанрові композиції, теж буває провести нелегко і орієнтуватися потрібно не на зовнішні форми, розмір і прийоми ліплення, а перш за все на зміст, на ті ідеї, які несе у собі твір. Монументальна скульптура, як правило, пов’язана з великими, масштабними ідеями і має якість загального значення. Вона відтворює історично важливі події, пов’язані з долею цілої країни, народу, культури, з його жертвами і досягненнями. Вона звернена до всіх людей і виражає прогресивні ідеали і високі моральні принципи.

Показано 1-10, всього 50 творів